БУРДЬЄ (Bourdieu) П’єр (1930-2002)

БУРДЬЄ (Bourdieu) П’єр (1930-2002) – франц. філософ та соціолог. Закінчив Вищу педагогічну школу (Ecole normale supériere) за спеціальністю «філософія» (1955), з 1958 р. кілька років викладав та займався дослідницькою роботою у Алжирі. У 1964 р. став директором-дослідником у Вищій практичній дослідницькій школі у Парижі (Ecole pratique de hautes études), у 1975 р. заснував та очолив Центр європейської соціології та журнал «Наукові праці у соціальних науках» (“Actes de la recherche en sciences sociales”). Дійсний член Французької академії (1981), завідував кафедрою соціології у Колеж де Франс.

Коло наук. інтересів: соц. влади та політики; соціальна стратифікація; соц. культури; соц. освіти; загальнотеоретичні проблеми й категоріальний апарат соціології; проблеми соціального пізнання. Автор близько 30 книг та кількасот статей.

Внесок в розвиток соц. пол. Певні сукупності соціальних відносин та сформовані ними соціальні позиції, складають «поля», кожне з яких характеризується специфічним типом влади («капіталом»). У кожному з «полів» точиться боротьба як за володіння певним «капіталом», так і за утвердження певної системи розподілу «капіталів». Будь яка влада тримається не тільки й не стільки на насильстві, скільки на визнанні її легітимною. Влада в тому чи іншому «полі» здебільшого полягає у можливості нав’язування власної системи значень, ієрархії цінностей, «правил гри» тощо, які набувають характеру самоочевидних («символічне насильство»). Оскільки легітимність влади передбачає несвідоме прийняття панівних значень та цінностей, тому йдеться не про свідомий обман, а про структурні примуси. Ці примуси здійснюються за посередництвом «габітусу» – сукупності схем сприйняття, яка формується досвідом соціалізації у певній соціальній позиції та продукує відповідні уявлення та поведінку.

Особливу роль у суспільстві відіграє «поле політики» – усі інші «поля» відрізняються ступенем власної автономії щодо нього. Вплив політичної влади на інші поля здійснюється переважно не за рахунок прямого втручання, а за рахунок структурної подібності «полів» (гомології) та можливості обміну одних «капіталів» на інші (реконверсії).

Мінливість структури «полів» вимагає аналізу історії боротьби агентів у ньому задля пояснення сучасного його стану. Дослідження «полів» також має включати як аналіз того, що сприймається як очевидне, так і саморефлексію дослідника.

Наук. тв. з соц. пол.: «Розрізнення: Соціальна критика спроможності судження» (La Distinction. Critique sociale du jugement, 1979); «Практичний смисл» (Le sens pratique, 1980); «Начала» (Choses dites, 1987); «Соціологія політики» (Социология политики, 1993) та ін.